ЖУРНАЛ БІЗНЕС ІНФОРМ.

УКР

ENG

Пошук:

СВІДОЦТВО ПРО РЕЄСТРАЦІЮ

КВ №19905-9705 ПР від 02.04.2013 р.

ЗАСНОВНИКИ

НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ЦЕНТР ІНДУСТРІАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ РОЗВИТКУ НАН УКРАЇНИ
(ХАРКІВ, УКРАЇНА)

Згідно з рішенням № 802 Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 14.03.2024 р. зареєстрований суб’єктом у сфері друкованих медіа. Ідентифікатор R30-03156

ВИДАВЕЦЬ

ФОП Лібуркіна Л. М.

РОЗДІЛИ САЙТУ

Фактори формування довірчих взаємовідносин підприємства в мережі стейкхолдерів
Базалієва Л. В.

Базалиева Л. В. Факторы формирования доверительных взаимоотношений в сети стейкхолдеров. Бізнес Інформ. 2020. №4. C. 392–397.
https://doi.org/10.32983/2222-4459-2020-4-392-397

Розділ: Менеджмент і маркетинг

Стаття написана російською мовою
Завантажень/переглядів: 3

Завантажити статтю (pdf) -

УДК 330.161

Анотація:
Метою статті є виявлення та систематизація факторів формування довірчих взаємовідносин у мережі стейкхолдерів, що дасть змогу ідентифікувати дієві й ефективні способи та інструменти формування довіри. Обґрунтовано представлення ключових характеристик мережі стейкхолдерів – центра мережі, її щільності та структури – у вигляді факторів формування довіри першого порядку. З метою підвищення ефективності програм формування довірчих взаємовідносин у мережі стейкхолдерів фактори першого порядку конкретизовані. Так, запропоновано виділити такі фактори другого порядку, як рівень зацікавленості учасників мережі у взаємовідносинах, форма зацікавленості учасників мережі, розподілення сил стейкхолдерів у мережі за моделлю Мітчелла, здатність звертатись до учасників мережі, інтенсивність взаємодій між учасниками мережі. Запропоновано підхід до визначення рівня зацікавленості учасників мережі у взаємовідносинах, що ґрунтується на оцінюванні зустрічних потоків зацікавленості між компанією-центром мережі та кожним стейкхолдером. Використання запропонованого підходу дасть можливість компанії-центру мережі більш ефективно розподіляти зусилля та ресурси, спрямовані на встановлення довірчих взаємин. Виділено таку домінантну форму зацікавленості стейкхолдерів, як залученість у забезпечення тривалої та успішної діяльності компанії-центру чи реалізацію проєкту з рішення центральної проблеми мережі. Співвідношення двох форм зацікавленості стейкхолдерів – стурбованості та залученості – дає можливість розглядати її як комплексне явище.

Ключові слова: мережа стейкхолдерів, зацікавлені сторони, довіра, довірчі взаємовідносини, формування довірчих взаємовідносин, фактори формування довіри.

Табл.: 2. Формул: 2. Бібл.: 16.

Базалієва Людмила Віталіївна – кандидат економічних наук, доцент, доцент, кафедра маркетингу, менеджменту та торговельного підприємництва, Харківський торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно- економічного університету (пров. Отакара Яроша, 8, Харків, 61045, Україна)
Email: [email protected]

Список використаних у статті джерел

Базалієва Л. В. Обмеження концепції маркетингу стейкхолдерів // «Стан та перспективи розвитку невиробничої сфери економіки : регіональні особливості : матеріали Міжнар. наук.-практ. інтернет-конф. Харків : ХТЕІ КНТЕУ, 2017.
Базалиева Л. В. Методические аспекты формирования доверительных взаимоотношений предприятия со стейкхолдерами. Бизнес Информ. 2017. № 4. С. 376–381.
Веселов Ю. В. Социологическая теория доверия // Экономика и социология доверия / под. ред. Ю. В. Веселова. СПб. : Социологическое общество им. М. М. Ковалевского, 2004.
Вилло С. В. Проблема формирования доверия к компании в ситуации обеспокоенности заинтересованных сторон. Экономическая социология. 2015. № 4. С. 60–79.
Ильин Е. П. Психология доверия. СПб. : Питер, 2013. 288 с.
Купрейченко А. Б. Психология доверия и недоверия. СПб. : Питер, 2013. 740 с.
Фреик Н. Петр Штомпка. Доверие: социологическая теория. Социологическое обозрение. 2002. № 2 (3). С. 30–41.
Ципес Г. Л., Шадаева Н. М. Управление отношениями с заинтересованными сторонами проекта: от простого к сложному (часть 1). Управление проектами и программами. 2015. № 02 (42). С. 138–156.
Freeman R. E. The Politics of Stakeholder Theory: Some Future Directions. Business Ethics Quarterly. 1994. No. 4 (4). Р. 409–421.
Mitchell R. K., Agle B. R., Wood D. J. Toward a theory of stakeholder identification and salience: defining the principle of who and what really counts. Academy of Management Review. 1997. Vol. 22. No. 4. Р. 853–886.
Reed D. Stakeholder Management Theory: A Critical Theory Perspective. Business Ethics Quarterly. 1999. No. 9. Р. 453–483.
Roloff J. Learning from Multi-Stakeholder Networks: Issue-Focused Stakeholder Management. Journal of business ethics. 2008. No. 6. Р. 233–250.
Simola S. Ethics of Justice and Care in Corporate Crisis Management. Journal of Business Ethics. 2003. No. 46 (4). Р. 351–361.
Sztompka P. Trust: A Sociological theory. Cambridge : Cambridge University Press, 1999.
Weitzner D., Darroch J. The Limits of Strategic Rationality: Ethics, Enterprise Risk Management, and Governance. Journal of Business Ethics. 2010. No. 92 (3). Р. 361–372.
O’Riordan, L., Fairbrass, J. Corporate Social Responsibility (CSR): Models and Theories in Stakeholder Dialogue. Journal of Business Ethics. 2008. No. 83 (4). Р. 745–758.

ДЛЯ АВТОРІВ

Ліцензійний договір

Умови публікації

Вимоги до статей

Положення про рецензування

Договір публікації

Номер в роботі

Питання, які задаються найчастіше

ІНФОРМАЦІЯ

План наукових конференцій

НАШІ ПАРТНЕРИ

Журнал «Проблеми економіки»

Матеріали на сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International CC BY-SA.

Написати вебмастеру